Котилася писаночка…
Котилася писаночка з гори на долину,
Прикотилась прямісінько до нас у гостину,
А за нею йде Великдень, несе білу паску,
Дзвонить в дзвони, всім дарує радощі і ласку.
Відчиняймо воротонька, гостоньків вітаймо,
«Христос воскрес!» усі разом гарно заспіваймо!
Найважливіші складові життя народу — свята та обряди. Вони відображають історію, духовність, етнічну своєрідність, моральні цінності. Серед весняних свят найзначнішим і улюбленим святом завжди був і є Великдень. Активна підготовка до свята Великодня відбувається на Вербній неділі. У церкві святять гілки верби, якими стьобають всіх членів сім'ї, а потім і домашніх тварин. Це має забезпечити здоров'я і благополуччя. Саме на Вербній неділі готують писанки, які прикрашаються багатоколірним орнаментом на відміну від крашанок, забарвлених в один колір. Червоний колір яйця, за християнськими переказами, — символ крові, пролитої Христом за гріхи людські.
Традиційна технологія виготовлення крашанки є дуже простою, в порівнянні з виготовленням усіх інших видів великодніх яєць. У найпростішому випадку яйця варять у лушпинні цибулі. Виготовлені таким чином крашанки мають жовто-коричневий колір різної інтенсивності. Іноді до яєць прив'язують листочки петрушки, які залишають на шкарлупі світлі відбитки.
Звичаї, пов'язані з фарбованими яйцями, існували у різних регіонах України. Після відвідування церкви, перед розговінням всі вмивалися з миски, в якій були крашанки і дрібні монети, щоб забезпечити собі здоров'я і красу. Як оберіг писанку підвішували в хліві, клали в гніздо квочки або біля вулика з бджолами, фарбовану шкарлупу підсипали у корм птиці. Поширені були також ігри з яйцями. Діти захоплювалися цоканням — биттям яєць, звичай, який зберігся і до наших днів. Той, хто розбив крашанку суперника, забирає її собі як виграш.
Писанок, на відміну від крашанок, у їжу не вживають, адже це обереги. Подаровані писанки тримають в оселі на почесному місці до наступного Великодня, а то й протягом багатьох років. Якщо писанка ненароком поб’ється, її закопують в землю на городі або в полі.
За традицією, писанки розписували дівчата і жінки. Вся робота виконувалася у тиші, з молитвами та у доброму настрої. Сама технологія створення писанки полягала у послідовному зануренні яйця в різні барвники від темного кольору до світлого і в нанесенні орнаменту розтопленим воском за допомогою металевої трубочки. Потрібний для орнаменту колір зберігався під шаром воску.
Кожна писанка – це окремий світ зі своєю мовою. Найбільше бачимо знаків сонця, адже саме яйце – кругле, з яскравим жовтком, подібне до нього. Сонячними знаками людина кличе до себе тепло й добробут, немов молитву творить.
Символіка основних писанкових мотивів така:
Сонце – джерело світла й тепла, «всевидяще око», символ Христа.
Хрест – символ всесвіту, чотирьох сторін світу, чотирьох пір року, святий знак, яким церква усе починає, благословляє й освячує.
Древо життя – символ світобудови, воно поєднує в собі верх і низ, небо і землю, минуле і майбутнє.
Спіраль – знак зародження нового життя, родючості, символ порядку таїнства літургійного року.
Грабельки – символ води, дощу, що єднає землю з небом або ж дівчину з хлопцем.
Гілка – символ родючості, щорічного весняного відродження.
Дубовий листок – символ чоловічої сили, знак стародавнього бога Перуна. У Святому письмі дуб є сакральним знаком повноти життя Божого люду й Божої справедливості.
Пташка – символ єднання земного й небесного, охоронець душ предків.
Риба – символізує воду, як і вода, є символом життя і здоров’я, а також новохрещених.
Виноград – символ роду; виноградна лоза – символ Христа.
Безконечник – символ невмирущої природи, вічного життя.
Сорок клинців – успіх у господарстві, добробут і чесноти людини.
Квіти означають радість, красу, дітей.
Сюжети і види орнаменту дуже різноманітні, відрізняються за регіонами України. Українська загальна енциклопедія вирізняє такі характерні групи: «Для Побужжя прикметний рослинний орнамент і сполука червоних і жовтих площин на чорному тлі. Полісся, Волинь, Надзбручанське Поділля мають писанки з перевагою ясно-червоного тла. Подніпров’я дає широкосиметричні поля, де укладаються мотиви (часто рослинні), виведені товстими лініями. Наддніпрянське Поділля знає чорні писанки, деколи з іншим темним тлом і блідим, чітко виведеним малюнком. Гуцульські писанки ясні, писані жовтими й блідими контурами на червоному тлі, часто буває трохи зеленої, чорної і синьої фарби, геометричний орнамент дрібненькою мозаїкою покриває поверхню. Бойківські писанки переважно двобарвні, часто з вишкрябаним мотивом. Двобарвні також писанки західних околиць, вони повторюють мотиви розетки на різних тлах: червоному, жовтому, синьому, зеленому, фіолетовому».
На Великдень писанки дарують один одному родичі і друзі. Зазвичай пишуть від п’ятнадцяти писанок. Одну-дві кладуть на посвячення до великоднього кошика, дві-три – на цвинтарі, одну-дві – священнику в церкві. Частину роздаровують, роздають дітям, які приходять христувати, чи коли похресники приносять калач. Дітям дарують світлі, яскраві писанки, господарям – із зображенням сорока клинців. Дівчата вручають своїм коханим червону писанку. А хлопець дівчині, яка йому подобається, дарує на Великдень хустину або намисто, як натяк на весілля. Дівчата настоюють воду на найкращих писанках і умиваються нею, щоб бути «гарними, як писанка».
Для більш детального ознайомлення з матеріалом пропонуємо скористатися посиланнями:
http://about-ukraine.com/pisanka/
https://vklik.org.ua/vitannya/vitannya-na-velykden/virsh-pro-pysanku.vk
http://www.megaznaika.com.ua/lyrics/tag/virshi-pro-pysanku/
https://uk.wikipedia.org/wiki/Крашанка