На початку трохи з історії. За часів Нової економічної політики (НЕП) в Союзі радянських соціалістичних республік, до складу якого тоді входило чотири республіки, було затверджено централізовану форму об’єднань виробничих підприємств – трести (1921-1929 рр.). В Україні порівняно з іншими республіками трести розвинулися досить швидко. В жовтні 1921 р. був організований трест «Південсталь», що об’єднав великі металургійні заводи УРСР, «Південно-машинобудівний трест», Південний Сільмаштрест, Хімвугілля», «Донбасцемент», «Електротрест» та інші. Всього за період НЕП в Україні нараховувалося 36 місцевих та 24 республіканських трести. Концентрація і спеціалізація підприємств на той час значно підвищили використання виробничих потужностей у переважній більшості трестів. Успішно зарекомендували себе трести аграрної та переробної галузей: Спиртотрест, Укрборошномельтрест, Маслотрест та інші. Пропонуємо переглянути сторінки діяльності одного з успішних трестів - республіканського Цукротресту. Звітно-плановою, виробничою діяльністю галузі займався Технічний відділ Оперативно-виробничого управління в Києві та філії Цукротресту в інших регіонах. На той час Центральну хімічну Лабораторію Цукротресту очолював інженер-технолог І.Б.Мінц. Результати роботи цукрової галузі щорічно висвітлювалися в звітах. Один з таких звітів зберігається в бібліотеці.

 

 

 

 

 

 

Минц И.Б. Химико-технические результаты кампании сахароварения 1924-1925. Ч.1, 2. /И.Б.Минц,;Правление Сахаротреста [Мінц І.Б. Хіміко-технічні результати компанії цукроваріння 1924-1925. Ч.1,2/ І.Б. Мінц; Правління Цукротресту]. - [Київ], 1926. - 267 с.

 

Видання подає досить цікаву і важливу інформацію. Цифри говорять, що на той час до Цукротресту входило 108 бурякоцукрових заводів, з них - 91 завод працював в Україні, що становило 84,3 %. За територіальним розташуванням Цукротрест мав відділення в Україні. До Київського відділення входило 28 заводів, в переліку зустрічаємо знайомі до недавнього заводи: Андрушківський, Миронівський, Саливонківський, Бобровицький, Смілянський, Носівський, Кагарлицький та інші. Уманське відділення об’єднувало 20 заводів, серед них – Гайсинський, Шполянський, Ільїнецький. Подільське відділення мало 23 заводи: Бердичівський, Андрушівський та інші з тодішніми іменами. Харківське відділення – 20 заводів: Дубов’язівський, Ново-Івановський, Пархомовський, Янковський та інші з тогочасними назвами. За звітний період під посів цукрового буряку Цукротрестом була відведена площа понад 347 тис. гектарів, УРСР мала близько 283 тис. га, що становило 81 відсоток.

Статистичні дані свідчать, що частка виробленої продукції цукру в УРСР складала 86, 7 % від загальної кількості. Особливо відзначалася продуктивність заводів Київського відділення, 28 заводів дали цукру більше, ніж 43 заводи Уманського та Подільського відділень. Максимальний виробіток цукру заводів Київського відділення відзначався за рахунок якісного посівного матеріалу, високої врожайності цукрових буряків та їх цукристості. Звіт складається з розділів: предисловие к отчету за 1923-1924 г. и за 1924-1925 г.; результаты свекловичной кампании; результаты кампании сахароварения; арендные заводы; характеристика кампании сахароварения [передмова до звіту за 1923-1924 р. та за 1924-1925р.; результати бурякової кампанії; результати кампанії цукроваріння; орендні заводи; характеристика кампанії цукроваріння ]. Щодо орендних заводів, то їх налічувалося 15, всі вони знаходилися на території УРСР.

Однин орендний завод працював на Кубані, що входила до Російської соціалістичної республіки. Серед недоліків роботи заводів Цукротресту відзначається неврожай насіння буряку, недостатнє внесення добрив, що призводило до виснаження земель, недостатнє технічне обладнання заводів, їх поточний та капітальний ремонт. Такі здобутки цукрової галузі були 100 років тому назад. Наразі перед Україною стоїть нелегке завдання – відродити землю, підняти економіку, аграрну і переробну галузі, що входять до продовольчої безпеки країни та світу. І згадаймо про цукрову галузь - «солодке золото», гордість нашої країни в минулому і прийдешньому. Тримаймо зв’язок з традиціями, чеснотами пращурів української землі, меценатів, фундаторів цукрової галузі – династії Терещенків, Симиренків, Бродських... Все буде Україна!