Хоча багато хто переконаний, що українці та сало – нероздільні, історія його споживання починається в Китаї та Італії. Саме там три тисячоліття тому використовували свинячий жир як дешеву і калорійну їжу для рабів, що працювали на мармурових каменоломнях.

Італійці не їли сало просто так, а приправляли його спеціями – розмарином, перцем, часником. Ця традиція збереглася донині.

Любов італійців до сала передалася й іспанцям. Зокрема вважають, що Колумб зміг дістатися до Америки завдяки тому, що серед продовольчих запасів у нього було багато шинки та сала. Воно могло зберігатися тривалий час і забезпечувати повноцінне висококалорійне харчування.

Французи також широко використовували цей продукт у стравах традиційної кухні. У Середні віки шматок хліба з салом було цілком звичайним наїдком. Сало та нутряний жир і сьогодні додають в супи, страви з птиці та кролика, ним змащують млинці.

Нутряне сало широко використовували в середньовічній англійській кухні. Воно й нині необхідне, наприклад, для приготування  різдвяного пудингу за традиційним рецептом.

                                                                                Прибуткове свинарство - 2017. - №2 .- С. 76