Таємну вечерю Христа з його учнями, зображену на монументальній фресці Леонардо да Вінчі, з впевненістю можна вважати найвідомішою трапезою в історії людства. Вінчі - найзагадковіша  особистість, таїну генія якої намагаються розкрити вчені, мистецтвознавці і навіть містики. Все, до чого коли-небудь торкалася рука великого живописця, архітектора, вченого, винахідника, інженера випереджувало свій час і  наповнювалося таємним змістом. Пропонуємо уважно подивитись на  знаменитий твір «Таємна вечеря» і відкрити безліч секретів, який він приховує.

«Таємна вечеря» зображує останню великодню вечерю Ісуса Христа з учнями-апостолами, що відбулась в Єрусалимі напередодні його арешту римлянами, під час якої, згідно з Писанням, Ісус сказав, що один з апостолів зрадить його. Леонардо да Вінчі постарався зобразити реакцію кожного з учнів на пророчу фразу Вчителя. Його метою було відображення знаменитої вечері з чисто людської точки зору. Саме тому він зобразив всіх присутніх в ряд і нікому не домалював німба над головою, як це любили робити інші художники.

Не менш цікаві роздуми дослідників про їжу, зображену на столі. У науковому журналі "Gastronomica" вийшла стаття "At supper with Leonardo" Джона Варріано, який вирішив уважно вивчити, що художник "поставив на стіл" перед Христом і апостолами. Зважаючи на те, що ні в одному з чотирьох Євангелій ні словом не згадується, що подавалося на вечерю, не рахуючи хліба і вина, які Ісус благословив, встановлюючи таїнство євхаристії,  Леонардо, пише автор, як і іншим численним художникам, які писали сцену "Таємної вечері", доводилося покладатися виключно на власну уяву. Оскільки експеримент художника з ґрунтовкою та фарбами виявився невдалим і фреска, по суті, стала невідворотно пропадати ще за життя художника, розглянути те, що стоїть на столі, стало можливим тільки після масштабної реставрації картини, що проходила в 1990-і роки. Виявилося, "Таємна вечеря" досить елегантно сервірована:  тут є тарілки, ножі, келихи, глечики для води,  мисочки для обмивання пальців і навіть сільничка.

 Традиційного баранчика, який подавався під час свята Песах, не видно, зате є блюдо з цілими рибами, що швидше за все має символічне значення, оскільки риба - один їз найдавніших символів християнства. А ось на іншій тарілці лежить щось, що, схоже,  Леонардо, міг  принести з власної кухні - скибочки смаженого вугра з часточками апельсина. Вугор був дуже популярний в Італії часів Відродження, каже Варріано, і навіть приводить рецепт з виданої в 1490 році і дуже популярної кулінарної книги "De honesta voluptate et valetudine" ( "Про правильні насолоди і добре здоров'я"). Але саме риба на картині є найбільшим предметом для суперечок. Дослідники творчості Вінчі досі не можуть прийти до спільної думки, що намальовано на фресці - оселедець або вугор. Вчені вважають, що ця неоднозначність не випадкова: художник спеціально зашифрував у картині прихований сенс. Справа в тому, що італійською «вугор» вимовляється як «арінга». Додаємо ще одну букву, отримуємо зовсім інше слово - «аррінга» (повчання). У той же час слово «оселедець» вимовляється в північній Італії як «ренга», що означає в перекладі «той, хто заперечує релігію». Для атеїста художника ближче друге тлумачення.   Що до апельсина, то це в наші дні до риби подають лимон, а в ті часи вважали за краще саме апельсини.

До речі, якщо ви придивитесь, то біля Іуди побачите перекинуту сільничку, що в усі часи вважалося поганою прикметою, а також порожню тарілку. Отже, в  шедеврі великого італійця приховано безліч таємниць і недомовок, над розкриттям яких бореться не одне покоління. Багато з них так і залишаться нерозгаданими. 

Джерело: http://www.kulturologia.ru/, http://www.bdsalads.ru/