Київський лікеро-горілчаний завод № 2. Кудрявська 16.
Лікеро-горілчаний завод займає досить велику територію неподалік від Львівської площі в центрі Києва. «Казенний винний склад №1», так він називався в ті часи, коли був заснований в 1896 році. Причиною тому, стало введення у 1894 році четвертої казенної монополії на продаж населенню горілчаних виробів. Міністерство фінансів Російської Імперії придбало дві приватних садиби по вулиці Кудрявській. Після знесення існуючих старих будинків і викорчовування саду тут був побудований комплекс Казенного винного складу № 1. Архітектором проекту був губернський інженер В. Безсмертний. Темпи виробництва спиртного підприємства в початкові роки роботи стрімко росли і вже в 1910-х роках обсяги продукції досягали значної на той час цифри в 682 000 відер горілки на рік. З початком Першої світової війни виробництво було тимчасово призупинено. У 1922 році об'єкт був націоналізований і продовжив роботу, називаючись з того часу Київським лікеро-горілчаним заводом № 2. В час Другої світової війни на заводі випускали пляшки з запальними сумішами, а при окупації Києва - мінеральні води. Пізніше завод повернувся до виробництва алкоголю. У період з 1946 року по 1980 рік поетапно проводилася реконструкція заводу. З 1992 року по 2000 рік завод знаходився в оренді ВКК «АЛКО». З 2000 року цілісний майновий комплекс Київського лікеро - горілчаного заводу переданий в довгострокову оренду фірмі «Еванс Лтд». У 2002 році він змінив назву на «Столичний Стандарт» і під цією вивіскою припинив роботу через кілька років. У минулому київські горілки прикрашали не тільки генерал-губернаторський, а й імператорський стіл. Багато років візиткою України була горілка «Древньокиївська», «Княжий келих» «Столичний Стандарт». Продукція поставлялася до Росії, Німеччини, Греції та Великобританії. Особливою гордістю підприємства були поставки продукції Палаті Лордів Великої Британії. Право забезпечувати англійських законодавців якісним алкоголем було отримано в результаті перемоги в конкурсі виробників з 3 країн. На даний момент подальша доля заводу невідома. Є побоювання, що великий історичний комплекс в самому серці Києва може бути відданий під знесення і забудову.
http://kiev-foto.info/ru/k/1315-kudryavskaya-16-kievskij-likero-vodochnyj-zavod-2-1896-g
Перший київський молочний завод вул. Жилянська, 47
Київський молочний завод №1
Раніше в межах міста Києва перебувало чимало підприємств з багаторічною історією, які виробляли дуже якісну продукцію. Тепер вони стали частиною історії нашого міста. Така доля спіткала перший київський молочний завод в грудні 2009 року.
Історія київського молочного заводу почалася в січні 1930 року. Завод будували за останніми на той час технологіями, а проект підприємства консультували на Бергердорфських заводах в Німеччині. Аналогічне обладнання, яким був оснащений київський молочний завод, в 1930-і роки мало лише кілька молочар у всій Європі. Завданням нового заводу було дати жителям всього Києва дешеву і якісну молочну продукцію - кефір, сирки, кисле молоко, варенець, стерилізовані вершки, сметану, сир, а згодом морозиво і молочний цукор. На початку 1990 років завод був приватизований і отримав нову назву ВАТ «Райдуга». У 1997 році за рішенням київського арбітражного суду підприємство оголошено банкрутом. У серпні 1999 року завод був викуплений і названий ЗАТ «Перший Київський молочний завод». З жовтня 2007 року підприємство входить до складу компанії «Мілкіленд-Україна», завод був перенесений в інше місце, а земельну ділянку за адресою вулиця Жилянська, 47 було віддано під житлово-офісну забудову.
У грудні 2009 року перший київський молочний завод був знесений, а місце для майбутнього будівництва максимально розчистили. Тут передбачалося будівництво готельно-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями для торгівлі, громадського харчування та паркінгом.
Київський молокозавод №2
Панорама території заводу
Завод був побудований в 1961 році, як Київський міськмолзавод № 2. Початкова переробна потужність заводу становила 400 тонн молока в день. У 1981-85 роках за рахунок реконструкції заводу його потужності дозволили переробляти 600 тонн молока в день. У березні 1995 року на базі молокозаводу було засновано Відкрите Акціонерне товариство «Галактон». Київ поступово позбавляється від підприємств в межах міста і молочний завод «Галактон» не став винятком. Адже зовсім поруч з ним знаходиться метро, зручна транспортна розв'язка, Русанівка, а до центру - буквально кілька хвилин їзди.
У 2010 році «Галактон» почав процес об'єднання з компанією «Данон». Через рік на підприємстві загальна кількість працівників становила близько 600 чоловік, а в рік перероблялося більше 80 000 тонн молока. Через деякий час «Данон» зіткнувся з тим, що через розташування заводу його потужності стало складно якимось чином розширити, а підвозити великі обсяги сировини для його переробки ставало все важче. Підприємство перебувало практично в житловому масиві в районі станції метро Лівобережна. Через це компанії також було складно дотримуватися вимог до якості продукції, безпеки та екології виробництва. До всього іншого розташовувати завод в місті виявилося вельми недешево, а договір оренди землі з київською владою, підписаний на 49 років, підійшов до кінця.
У травні 2015 року завод «Галактон», через 54 роки своєї роботи, повністю припинив своє функціонування. Устаткування було перенесено на 2 інших заводи компанії «Данон» - в Херсоні та Кременчузі. Тепер на території колишнього заводу, площа якої становить 8 га, буде зведений житловий комплекс «Галактика».
Пивзавод Шульця
До недавнього часу в Києві працювало 3 пивзаводу, 2 з яких були засновані в кінці 18-го століття і були фактично єдиними виробниками пінного напою до 1974 року. До появи пивзаводу «Оболонь».
Один з останніх нащадків династії німецьких пивоварів Генріх Карл Шульц, зібравши солідний капітал, приїхав в 1881 році до Києва. Він хотів заробити більше, ніж у себе в Німеччині, так як там він вже максимально розвинув свої заводи з виробництва пива. Придбавши комплекс будівель 1860-65 років будівництва на Московській площі, він відразу ж почав їх переробляти і модернізувати
Пізніше Шульц бере в оренду території, які знаходяться навколо його новоспеченого заводу, і прилаштовує поруч з ним будиночок, де і живе зі своєю сім'єю аж до своєї смерті в 1881 році. Управління майном переходить його дружині і вона досить успішно продовжує справу чоловіка - пивзавод забезпечується новим обладнанням і розширюється. У 1913 році підріс син Шульца, він встановлює тут дві парові машини і проводить електрику, що дозволило збільшити виробництво пива до 600 000 відер на рік, а штат працівників - до 50 осіб.
На жаль, історія династії пивоварів Шульц закінчується дуже трагічно. За кілька років до початку 1-ї світової війни, вони звернулися з проханням про надання російського громадянства, але їм без пояснення причини відмовили. У 1916 році всю сім'ю, як громадян ворожої держави, вислали в Сибір, а майно - віддали державі. Після революції 1917-го року завод продовжив свою роботу і варив пиво навіть за часів Великої Вітчизняної Війни.
На початку 2000-го року пивзавод перейшов до «Сармату», так як вже був визнаний банкрутом. Пивовари «Сармата» хотіли відродити виробництво, в 2002 році завод навіть почали готувати до повної реконструкції, але щось пішло не так і від цієї затії відмовилися. Однією з причин було названо те, що пивний завод знаходиться на місцевості з незручним рельєфом і на реконструкцію довелося б витратити занадто багато коштів.
27 вересня 2003 року тут зварили останні 180 гектолітрів пива і підприємство з більш ніж 100-річною історією припинило своє існування.
http://zametkin.kiev.ua
Пивзавод на Подолі
Датою заснування Пивзаводу на Подолі вважається 1872 рік, коли купець Микола Хряков придбав на київській вулиці Кирилівській маєток з непрацюючим металургійним виробництвом. Хряков разом зі своїми компаньйонами організували «Товариство Київського пивоварного заводу», яке започаткувало виробництво пива у приміщенні колишньої ливарні на привезеному з Чехії обладнанні. Пиво нової броварні досить швидко завоювало прихильників не лише у Києві, але й у сусідніх губерніях.
З приходом радянської влади підприємство було націоналізовано та перейменовано на Київський пивзавод № 2. У 1990 році усі пивоварні заводи Києва були переведені на орендну форму власності, пивзавод на Подолі став обокремленою майновою одиницею колективного орендного підприємства «Оболонь». У 1993 році пивзавод було виведено зі структури КОП «Оболонь» шляхом створення закритого акціонерного товариства, співвласниками якого стали працівники підприємства.
У середині 2000-х років асортимент продукції ЗАТ «Пивзавод на Подолі» включав 12 сортів пива, квас та 6 видів інших безалкогольних напоїв. Згодом продукція підприємства випускалася невеликими партіями, а її асортимент здебільшого обмежувався 5 сортами пива: «Поділ Жигулівське», «Гостинний двір», «Жигулівське», «Паровое» (світле, темне).
Останню варку було проведено у грудні 2013 року. 28 лютого 2014 року завод було закрито.
Зараз в цьому приміщенні знаходиться Міжнародний центр народного та сучасного мистецтва «Арт-Келлер».
Дарницький м'ясокомбінат
Дарницький м'ясокомбінат був створений у 1931 році в результаті об'єднання ковбасно-беконної фабрики (яка була заснована у 1930 році), м'ясохолодобойні (заснована у 1922 році) і м'ясосховища - холодильника (засновано у 1912 році). У 1934 році на комбінаті був добудований великий цех первинної переробки худоби. У післявоєнні роки підприємство було докорінно реконструйоване. Тут був споруджений у 1967 році перший в СРСР цех по виробництву амінокислот з відходів переробки худоби. Основною продукцією м'ясного комбінату було: м'ясо, ковбасні вироби, м'ясні напівфабрикати, консерви, харчові жири і тваринні корми. Крім того, підприємство випускало медичні препарати, сувеніри, кістяні гудзики. М'ясокомбінат входив у трійку найбільших підприємств подібної спеціалізації в колишньому Союзі. Інші 2 заводи-лідери діяли в Москві і Пітері. Комбінат був у змозі не лише повністю забезпечити своєю продукцією практично усю Україну, але і активно відправляти м'ясні вироби на експорт. У кращі часи тут працювало близько 5000 робітників.
На сьогодні підприємство не працює і поступово руйнується - продукцію тут не виробляють фактично з початку 2000-х років.
http://zametkin.kiev.ua/zabroshennyjj-kiev-darnickijj-myasnojj-kombinat/