Наближається Масляна, а це значить, що пора купувати борошно і готувати сковорідки для млинців. У 2021 року свято припадає на 14 березня, а Масляний тиждень стартує 8 березня. Різновид млинців в тому чи іншому вигляді можна знайти у будь-якого народу, який використовує борошно.

Історія млинців йде в доісторичні часи. Можливо, це було одне з перших страв у світовій кулінарії: люди споконвіку змішували борошно з водою і ліпили з цієї суміші коржі або ж розгортали тісто в тонкі пласти.

В українській кухні млинці називаю Млинці (від слова "млин", тобто молоти). Готуються з тонкого тесту, яке роблять з пшеничної муки. Млинці з солодкою або солоною начинкою в українській кухні називаються налисники.

Найближчі брати наших млинців – французькі крепи, популярні в бретонської кухні. Готуються з пшеничного борошна, молока, цукру і яєць і подаються, як правило, на десерт із солодкою начинкою: фруктами, ягодами, варенням, сиропом або солодким соусом. Солоний варіант тонких млинців називається калетез чи галета і готують їх із гречаного борошна.

Італійський аналог крепів і млиців називається креспелле. В Італії їх готують, як правило, в солоному варіанті і подають як основну страву на кшталт налисників (загортаючи в них начинку) або ж запікають у духовці за принципом лазаньї.

Голландський варіант млинців називається паннекокени. За виглядом вони нагадують млинці і крепи, от тільки тісто в них більш пухке. Начинка в паннекокенах може бути найрізноманітніша: і м'ясо, і риба, і сир, і фрукти, і горіхи. У Голландії ці млинці можна спробувати як на точках вуличної їжі, так і в солідних закладах і навіть сімейних ресторанах, які спеціалізуються виключно на паннекокенах.

Поффертьєс – ще одна голландська страва. По виду нагадують наші оладки з різницею в тому, що готують їх зазвичай мікроскопічного розміру, не більше 4 сантиметрів у діаметрі.

Панкейкі – американський варіантів млинців. За виглядом вони є чимось середнім між нашими оладками і млинцями. До речі, оладки та панкейкі – це дві принципово різні страви. Класичне тісто на оладки містить кефір, яйце, трохи олії, сіль і цукор, а також борошно – його потрібно стільки, аби тісто вийшло тягучим і нагадувало густу сметану. Потім тісту треба дати "відпочити" при кімнатній температурі: це необхідно, щоб сода вступила в реакцію з кислотою кефіру і з'явилися бульбашки. Так оладки вийдуть більш повітряними.

А ось панкейкі – це вже зовсім інша історія. По-перше, вони більше оладок за розміром (приблизно як чайне блюдце) і з вигляду нагадують товстенькі млинці. По-друге, панкейкі майже завжди готують на молоці, через що смак у них більше нагадує бісквіт. По-третє, панкейкі смажать на абсолютно сухій сковороді, на відміну від оладок, що смажаться у великій кількості олії. Плюс панкейкі завжди подають як торт: красиво складають рівною "башточкою" і поливають медом, сиропом, варенням і прикрашають фруктами і ягодами.

Пачат – аналог панкейків, які готують мордовські народи. Ці млинці готуються на дріжджах, тому вони завжди виходять товсті й пишні. А ось борошно можуть брати будь-яке – пшеничне, пшоняну, гречану або горохову – і вкрай рідко готують з одного сорту, зазвичай змішують два види.

У Фінляндії млинці називають паннукакку. Готують їх із звичайного млинцевого тесту на молоці, проте не смажать, а запікають: тісто виливають у форму або на деко, ставлять в нагріту до 200 градусів духовку і печуть до золотистого кольору.

Кайзершмаррн - австрійська версія млинців, які подають і як десерт, і як основне блюдо. Особливість цієї страви в тому, що тісто для млинців виливається на сковороду, підсмажують з одного боку, а потім лопаткою або двома виделкою поділяють на маленькі шматочки і зажарюють до хрусткої скоринки.

Палачинке – тонкі млинці з Сербії, апам балік – млинці, які готують в Малайзії, доса – хрусткі млинці з сочевичної і рисової муки, популярні у народів Південної Індії (подаються замість хліба або як гарнір до інших страв на сніданок чи обід).

Хопперс – рисові млинці, які на Шрі-Ланці готують із додаванням дріжджів і смажать у чашоподібних сковорідках, що надає млинцям форму чашки. Самі хопперси не мають яскраво вираженого смаку, тому в них завжди кладуть додаткові інгредієнти.

Інджера – пухкий млинець діаметром до одного метра, які готують з Ефіопії. Інджеру їдять, відщипуючи від млинця по шматочку і вмочуючи ці шматочки в який-небудь соус або начинку, або ж використовують як тарілку для салатів і соусів, а відщипаними шматочками захоплюють іншу їжу.

Японські млинці називаються окономіяки. Готують їх із суміші води, яйця, борошна, тонко нашаткованої капусти, і порошку тунця, а смажать на теппані – гарячій металевій плиті. В японських ресторанах гарячу плиту нерідко ставлять прямо на стіл відвідувачів, які можуть власноруч смажити підготовлені млинці.

У Швеції готують страву рагмунк, яка, по суті, є чимось середнім між млинцями і дерунами: в мисці змішують молоко, борошно і яйця (типові інгредієнти для млинців), проте потім додають сиру картоплю, терту на крупну тертушку.      

Маша Сердюк

https://kurs.com.ua