Здавна народ України славиться своєю гостинністю. Споконвіку на столі, застеленому барвистим вишитим рушником, лежав хліб, а поруч нього – сало. Відомо, що людина одомашнила свиню приблизно 10 000 років до н.е. в Центральній Азії. Звідти тварина потрапила в Китай, потім в Європу та Африку. Поява сала в раціоні харчування наших народів було зумовлене історично, коли в часи монгольсько-татарського ярма вороги викрадали худобу з сільських подвір'їв. Не чіпали лише свиней. От і доводилося спритним козачкам думати про їжу своїх домочадців і заготовлювати взапас все те ж сало. Винахідливі українські господині зрозуміли, що сало -  це смачно,  зручно,  швидко. Сало було завжди продуктом живлення бідних людей. Бо кращі шматки свинячої туші діставалися тим, хто міг за них заплатити або відняти. Ось і навчились заготовляти сало про запас шляхом засолки. Сало є чудовим харчовим запасом, який довго зберігається в сиросолоному вигляді. В Україні сало солили в бочках або зберігали топленим у горщиках. Українці полюбляють їсти його великими шматочками разом з хлібом і соленими овочами. Сало і сьогодні використовують не лише як цінний висококалорійний продукт, але й як харчовий дорожній запас. Сало вживають в їжу в свіжому, солоному, копченому або смаженому вигляді. Сучасна медицина визнає корисність даного продукту для людей будь-якого віку. Адже що таке сало? Це, перш за все, тваринний жир, який потрібен організму. Нещодавно у ньому знайшли цінну арахідонову кислоту, що зустрічається дуже рідко, а в рослинних оліях взагалі відсутня. Арахідонова кислота належить до ненасичених (або поліненасичених) жирів і є однією з незамінних жирних кислот. Вона входить до складу всіх клітинних мембран, є частиною ферменту серцевого м'яза, а також бере участь  в обміні холестерину. Сало – чудове джерело енергії. Споживання сала в кількості 25-30 г на день вважається корисним для здоров’я. Як символ української кухні сало й сьогодні посідає значне місце у системі кулінарних цінностей. Ну що може бути для українця смачніше за сало? І в борщ його, і з варениками у вигляді шкварок. Сучасні господині вважають, що в кожного дома має бути шмат сала у морозильці.  Кожен шмат сала засолюють грубою сіллю, замотують в папір або полотно. При кімнатній температурі воно має полежати два дні. Потім знімають зайву сіль, обвалюють у суміші перців та сухій зелені (за бажанням), можна у товченому часнику. Обгортають фольгою та кладуть у морозилку. Готується швидко, зберігається довго. Перевірено українцями на надійність та ще ніколи не підводило. Готуємо! Смакуйте на радість!

Печеровіна (сало з прошарками м'яса).Сало перчимо меленим червоним і чорним перцем (хто як любить), солимо за смаком. Гострим ножем робимо надрізи, в які закладаємо по шматочку лаврового листа і по зубчику часнику (великий зубчик часнику розділити на 4-6 частин).Підготовлене сало укладаємо шкіркою вниз в жаростійкий посуд з високими бортиками. Очищену сиру моркву розрізаємо на 3-4 частини в довжину  і обкладаємо нею блюдо навколо сала. Підливаємо трохи бульйону або кип'яченої води, щоб сало не пригоріло і шкірка стала м'якою. Ставимо в духовку і запікаємо до рум'яної скоринки. Смачного! Варене сало. В каструлю з водою опустити промите цибулеве лушпиння. Проварити 5 хвилин. Додати сало, нарізане середніми по розміру шматками, спеції та сіль. Рідини має бути стільки, щоб вона повністю покрила сало. Довести до кипіння та проварити ще 15 хвилин. Вимкнути вогонь та залишити у каструлі до повного вистигання. Витягти сало та викласти, щоб стекла рідина. Натерти зі всіх сторін чорним перцем (за бажанням можна натерти і іншими улюбленими спеціями), розчавленим часником. Загорнути у фольгу та відправити на 24 години у морозильну камеру. При подачі нарізати скибками. Води потрібно 1 л, 5 ст. ложок солі, по 3 горошини перцю різного, ½ ч. ложки перцю меленого, часник за смаком, 2 шт. листа лаврового. Дістаємо це смачне сало по потребі і насолоджуємося відмінним смаком домашнього сала, яке самому приємно їсти і куму можна сміливо дати спробувати — відразу рецепт попросить.