Лаваш - найдавніший хліб на Близькому Сході та Кавказі.  Його унікальність криється в незрівнянному смаку, практично необмеженому терміні зберігання і простоті виготовлення. Прісний білий хліб печуть з пшеничного борошна. Випікати такий тонкий хліб необхідно на тандирі — так називають гарячу внутрішню стінку особливої печі. Пшеничне борошно, вода і сіль — ось інгредієнти для замішування тіста для лавашу. Його забарвлення бліде, на поверхні лаваша з’являються під час випікання невеликі пухирці, а на самих здуттях утворюється підсмажена рум’яна кірочка. Лаваш швидко висихає, тому набуває ламкість і твердість. Його дуже зручно у формі оберненого коржа використовувати для бутербродів. Суха форма лаваша має тривалий термін зберігання — декілька місяців. За якихось півгодини з сухаря його можна перетворити на ніжний коржик. Це роблять так: сухий лаваш збризкують водою — так хліб набуває м’якості і апетитності. В ніжний коржик загортають всілякі начинки: сир з кропом, м'ясний фарш і помідори, палички з крабів і кукурудзи.  Начинка для лаваша може бути найрізноманітнішою: м'ясною, овочевою, сирною і навіть солодкою. Лаваш може бути як закускою, так і основною гарячою стравою. Величезна кількість варіацій рецептів і простота приготування роблять лаваш ідеальною закускою для будь-якого випадку. Вірмени випробували оригінальний метод тушіння риби, яку загортають у тонкий лаваш. Азербайджанці застосовують лаваш для приготування традиційного плову і для сервірування смачного люля-кебаб. У всьому світі при приготуванні шаурми використовують лаваш. Правильно приготовлений лаваш неймовірно поживний і цінний дієтичними властивостями. Такий лаваш можна їсти практично всім. Готується він без дріжджів. Технологія випічки сприяє збереженню більшості цінних речовин. Лаваш має знижену кислотність, тому навіть люди із захворюваннями шлунка можуть їсти цей хліб.
https://cikavosti.com/shho-take-lavash/#hcq=aoiczfs