Класик епохи Відродження - благородство і гармонія
Видатний італійський художник П’єро делла Франческа - є представником Раннього Ренесансу. Епоха Ренесансу (в перекладі з французької мови означає Відродження) – є однією з найвизначніших епох, переломним етапом у розвитку світового мистецтва між Середньовіччям і Новим часом. Це культурно-філософський рух, що базувався на ідеалах гуманізму та орієнтувався на культурну спадщину античності. Саму назву – Відродження - цей період у розвитку культури отримав завдяки відродженню інтересу до античного мистецтва. Найбільший вплив античної культури позначився в Італії. В цій країні зберіглося багато пам’ятників давньоримського і давньогрецького мистецтва. Однак художники цього часу не тільки копіювали старі зразки, але і вкладали в них якісно новий зміст. Особливість епохи – це інтерес до людини, до її діяльності та почуттів.
Саме таким був художник П’єро делла Франческа, який шукав досконалості в мистецтві, оспівував красу життя, гармонію фізичних і духовних якостей людини. Народився майстер в місті Борго–Сан–Сеполькро, в Умбрії (1420-1492). Він був надзвичайно обдарованою людиною: займався математикою, геометрією, навчався у флорентійській школі живопису. Його називають «батьком» лінійної перспективи в живопису. Він написав наукові трактати «Про перспективу в живопису», «Твір про п’ять правильних тіл», «Трактат про абак», які були дуже популярними в ХV- ХVII століттях. Пізніше своє бачення перспективи виклав у своїй праці «Про живопис і перспективу» видатний представник Високого Відродження - Леонардо да Вінчі.
Як художник, П’єро делла Франческа відомий розписами фресок, написанням портретів. Він працював у різних містах Італії, при дворах герцогів, але завжди повертався до рідного дому, в Борго–Сан-Сеполькро. Будівля міської ратуші розписана фресками художника. Картина «Воскресіння Христа» присвячена виходу (воскресіння) Христа з гробу. На думку мистецтвознавців один з охоронців, зображених на картині, є автопортретом художника.
Існує цікава історія спасіння цього шедевру. Англійський письменник Олтус Хакслі, який назвав фреску "найкрасивішим живописом у світі", побічно врятував Воскресіння, а разом з ним місто Сан-Сеполькро. Під час Другої світової війни британський капітан Ентоні Кларк, який обожнював романи і повісті свого співвітчизника, зупинив обстріл міста, в якому знаходився німецький гарнізон, посилаючись на есе Хакслі, в якому він згадував про свою поїздку до Італії і дав високу оцінку фрески. Від суворого покарання за невиконання наказу капітана врятувало лише те, що німецькі підрозділи вже залишили Сан-Сеполькро. Історії картини «Воскресіння Христа» присвячена 15-а серія британського телесеріалу "Приватне життя шедевра" (The private life of a masterpiece, 2004 рік).
Знаменитий парний профільний портрет герцога Федерико да Монтефельтро і герцогині Баттісти Сфорца, його дружини, за оцінками мистецтвознавців вважається найбільш значним з усього, що було створене італійськими портретистами раннього Ренесансу.
Федеріко да Монтефельтро, герцог Урбінський, був видатним діячем своєї епохи. Він зібрав велику кількість митців і вчених при своєму дворі. За його правління Урбіно набуло великого культурного значення. Герцог задумав перебудувати палац Монтефельтро, створивши "ідеальне місто". З цією метою запросив знаних архітекторів, майстрів, художників не тільки з Італії, але і з інших країн. Їх зусиллями був створений один з найпрекрасніших європейських архітектурних ансамблів.
Цікавий цей портрет і тим, що він показує рівність чоловіка і жінки. Вони дивляться в очі один одного. Ця рівність жінки і чоловіка є частиною людської гідності, що П'єро делла Франческа прославляє. Баттіста Сфорца - герцогиня Урбінська, видатна жінка свого часу, мала дуже гарну освіту, вільно говорила грецькою та латинською, брала участь в управлінні державою. Цікаво ще відмітити, що вона була бабусею знаменитої поетеси Вітторії Колонни, у яку буде закоханий Мікеланджело і якій присвятить ніжні вірші.
П'єро делла Франческа створив «Вівтар Монтефельтро» (Мадонна з святими і герцогом Урбінським). Ймовірно, картина написана з нагоди народження герцогу його дружиною спадкоємця, що було сприйняте як диво, оскільки цьому передувало народження восьми дочок. Сама герцогиня пологів не пережила і через цей факт у полотні присутній відтінок скорботи.
Чимало творів створено художником на релігійну тематику, яка притаманна тому часу. Про високу майстерність художника свідчить його запрошення Папою Миколою V до Риму виконувати роботи у Ватикані.
Його творчість мала вплив на багатьох умбрійських художників і навіть на самого Рафаеля. Він приніс нове розуміння перспективи і колориту, якому вчились у майстра з Борго–Сан-Сеполькро, невеликого містечка в Італії, і який зробив так багато для італійського мистецтва. Тільки великий художник, маючи почуття краси, застосовуючи ніжний колорит, міг створити такі високохудожні картини. Небагато з них зберіглося до нашого часу і які можна побачити в музеях Італії, Франції, Великобританії та приватних колекціях.
Більше інформації за посиланнями:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F
https://artchive.ru/pierodellafrancesca
https://magisteria.ru/quattrocento/piero_della_francesca
https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/c/c2/Resurrection.JPG?uselang=ru
https://unitalia.ru/sansepolkro-na-rodine-petro-della-francheska/