Сніданок веслярів. Пьер-Огюст Ренуар
Сніданок веслярів. Пьер-Огюст Ренуар
"Сніданок веслярів" - одна з найвідоміших робіт знаменитого французького художника Пьера-Огюста Ренуара і одно з найвідоміших зображень пікніка на відкритому повітрі в історії мистецтва. На полотні представлено груповий портрет близьких друзів живописця, але центральне місце в ньому займає майстерно написаний натюрморт. Це один із найскладніших в технічному відношенні фрагментів картини. Віртуозно написані Ренуаром пляшки, склянки і фрукти. Густі білі мазки примушують виблискувати розставлені на столі скляні предмети. Незважаючи на назву картини, ми бачимо кінець трапези - порожні тарілки і келихи, шкірку фруктів, недбало кинуте гроно винограду. На картині зображено ту мить, коли з’їдена з задоволенням їжа не відволікає увагу і можна сповна насолодитися прекрасним днем і спілкуванням з друзями.
Місцем написання картини став ресторан Фурнез, розташований на одному з островів Сени в місті Шату в декількох кілометрах від Парижу. Тут любили зустрічатися представники паризької богеми - художники, поети, актори, бізнесмени, світські люди. Тут же зазвичай влаштовували собі передих любителі веслування. Ресторан Фурнез популярний і сьогодні і може похвалитися музеєм і майстернею художників з репродукціями імпресіоністів.
На картині можна знайти найближчих друзів Ренуара. Художник по черзі запрошував своїх друзів в ресторан, щоб ті позували йому. Костюми, пози, жести героїв полотна - все підпорядковано передачі настрою цієї сцени і виявленню характерів її учасників. Жінка на задньому плані, відома актриса Жанна Самарі, поправляє капелюшок руками, затягнутими в рукавички. Раніше Ренуар вже написав відомі чарівні портрети Самарі.
У правому нижньому кутку зображений багатий покровитель Ренуара і його колега художник Кайботт, що тримає в руках сигарету, який розмовляє з актрисою Анжель Лего і італійським журналістом Маджіоло. У своїй майці і капелюсі-канотьє Кайботт виглядає справжнім веслярем.
Дівчина, яка оперлася на перила, - дочка власника ресторану. В лівому нижньому кутку картини можна знайти її брата.
Прямо у центрі картини, з бокалом в руці, зображена Елен Андре, яка якби відособлена від інших людей і ні з ким не розмовляє. Французька актриса запам'яталася найбільше, як модель для художників-імпресіоністів. Окрім "Сніданку веслярів", вона була зображена на картинах Эдуара Мане "Слива" і Едгара Дега "Абсент".
Алін Шаріго, яка згодом вийшла заміж за Ренуара, зображена на картині граючою з цуценям. Це найчарівніший образ цієї роботи. Художник неодноразово зображував свою дружину на картинах, таких як "Танець в селі", "Веслярі", "Мадам Ренуар з собачкою", "Материнство". Вона утілювала для Ренуара ідеал краси і стала для нього не лише натурницею, але коханою, дружиною, хранителькою його вогнища. Алін дала Ренуару головне - надійний тил і домашній затишок. У Ренуара і Шаріго було троє синів. І хоча ніхто з них не пішов по стопах свого знаменитого батька, усі вони так чи інакше зв'язали своє життя з мистецтвом. Старший син Пьер став талановитим актором театру і кіно. Молодший, Клод, - художником - керамістом. Жану Ренуару судилося стати знаменитим французьким кінорежисером, чиї фільми "Велика ілюзія" (1937) і "Правила гри" (1939) увійшли в список кращих кінокартин усіх часів і народів.
Жан Ренуар видав книгу спогадів "Ренуар, мій батько", в якій розповів про смаки і звички геніального художника. З спогадів сина, Ренуар часто давав речам визначення "багатий", "бідний" або " toc" (підробка), але вкладав в них свої особливі поняття, які цілковито відрізнялись від загальноприйнятих. Так, він терпіти не міг кришталь, але був в захваті від пляшок кустарного виробництва зеленого скла з відблисками, "багатими, як хвилі океану у Бретани". У кулінарному плані бідними для нього були білий хліб, м'ясо, тушковане на сковороді, соуси з борошном, нарізаний хліб (він любив його ламати). Фрукти любив очіщувати ножем із срібним лезом. Зневажливо відносився до дешевого вина в пляшці з яскравим ярликом і гучною назвою. До багатих він відносив сірий хліб, м'ясо, підсмажене на дровах, свіжі сардини і тому подібне.
Цікаво, що на натюрмортах Ренуара ви ніколи не побачите зображення готових блюд. Можливо, це пов’язано з тим, що художник не був вишуканим гурманом. За спогадами Жана Ренуара його батько завжди віддавав перевагу простій їжі, навіть якщо на столі були присутні витончені страви, якими славетна французька кухня.
Але повернемося до картини. "Сніданок веслярів" дебютував у 1882 році на сьомій виставці імпресіоністів, де критики відмітили, що це краща картина на виставці.
Американський колекціонер Дункан Філліпс уперше побачив цю картину на виставці в Нью-Йорку. Вона так глибоко уразила його, що він буквально став одержимий полотном. Коли Філліпс почув, що "Сніданок веслярів" виставили на продаж, то спеціально терміново відправився у Францію, де витратив на картину увесь річний бюджет, виділений на витвори мистецтва. Відтоді полотно можна побачити у колекції Філліпса у Вашингтоні.
Наприкінці життя Ренуар виявився прикований до інвалідного крісла, але пересилюючи біль, продовжував писати картини. Анри Матісс, який постійно відвідував художника, одного разу запитав, чому він не залишить живопис, якщо вона дається йому так важко і з таким болем. На це Ренуар відповів фразою, яка стала знаменитою: "Біль проходить, а краса залишається".
Для більш детального ознайомлення з матеріалом пропонуємо скористатися посиланнями: