Швейцарський художник Жан Етьєн Ліотар (1702 - 1789) увійшов в історію живопису насамперед як видатний портретист і майстер пастелі. Його називали «живописцем королів і красивих жінок».  Йому позували імператори і кардинали, європейська знать і придворні красуні.

Найзнаменитішим полотном Ліотара стала картина «Шоколадниця», написана в 1745 році у Відні. Художник майстерно вирішив складне завдання – зобразив постать у білому фартусі на тлі білої стіни. Завдяки тонким переходам світлотіні та поєднанням тонів, точності малюнка і, нарешті, образу юної красуні портрет заслужив славу шедевра вже у сучасників.

Достеменно не відомо, хто позував художникові. Найромантичнішу версію пов'язують з ім'ям Анни Бальтауф, дочкою збіднілого дворянина, яка працювала офіціанткою в одній з віденських кондитерських. Тут її і побачив австрійський аристократ князь Дітріхштейн і закохався без пам'яті. Наперекір сім'ї князь одружився на юній красуні, а портрет став його весільним подарунком нареченій. Портретист зобразив наречену в костюмі офіціантки XVIII століття, увічнивши любов з першого погляду. Нібито, новоспечена княгиня запросила своїх колишніх приятельок до себе додому і, неймовірно пишаючись своїм дивовижним піднесенням, промовила: «Тепер я стала принцесою, і ви можете поцілувати мені руку».

Але швидше за все, в образі прекрасної шоколадниці зображена камеристка імператриці Марії-Терезії, яку Ліотар попросив позувати, підкорений її красою. У звичаях того часу було брати красивих дівчат із дрібнопомісного дворянства як компаньйонок для дам вищої знаті.

Вище суспільство Європи на ту пору охопила загальна шоколадоманія. Чашечка гарячого шоколаду на десерт  стала ознакою доброго смаку, респектабельності, знаком достатку,  оскільки шоколад був дуже дорогим задоволенням. Він призначався лікарями для оздоровлення організму, поліпшення травлення, зняття дратівливості. Йому приписувалися також властивості афродізіака. Гарячий шоколад подавали зі склянкою води, що допомагало пом'якшити насичений і терпкий смак напою.

Звичайно ж, Ліотар не міг пройти повз цієї повальної моди. На його картинах можна побачити гарних дам у вишуканих нарядах, які п'ють гарячий шоколад, а також прослідкувати інші віяння великосвітської моди. Так, вперше в європейському мистецтві на картині «Шоколадниця» було зображено мейсенський фарфор. Порцелянова мануфактура в саксонському місті Мейсен, вироби якої стали символом розкоші та бездоганного стилю, була заснована у 1710 році. Варто зауважити, що при створенні мейсенської порцеляни використовуються близько 10 000 відтінків фарб, рецепти яких досі  зберігаютьс в глибокій таємниці.     

На японському лакованому підносі, який в той час був дуже модним, поруч з чашкою з шоколадом зображено склянку богемського скла з водою. Зверніть увагу, з якою дивовижною точністю Ліотар виписав заломлення світла у воді. Ця картина може служити наочним посібником для демонстрації закону Снеллиуса, що описує заломлення світла на межі двох прозорих середовищ!