Омаров А.Е. Екологічна безпека держави в умовах глобалізаційних викликів сучасності: державно-управлінський аспект: монографія/ А.Е. Омаров; Нац. ун-т цивільного захисту населення. – Харків: ПромАрт,   2018. – 288 с.: іл.

   Проблеми екологічної безпеки набули в Україні надзвичайної гостроти. Для їх вирішення необхідно розробити наукові засади екологічної безпеки та державно-управлінські механізми її реалізації. У монографії розглянуто питання національної безпеки. Проаналізовано нормативно-правову базу екологічної безпеки України. Визначено пріоритетні напрямки державної політики в даній сфері. Грунтовно розглянуто питання ролі цивільного захисту в системі екологічної безпеки держави. Вперше в науці державного управління проаналізовано науково-методологічні підходи до екологічної безпеки держави з  точки зору системного підходу та запропоновано наукові рекомендації для органів публічного управління України. До наукової праці автор використав роботи сучасних вітчизняних і зарубіжних вчених, зокрема щодо сучасного розуміння національної безпеки, пошуку рішень проблем глобального управління та безпеки. Список використаних джерел включає понад 200 джерел інформації.

   Монографія складається з розділів: теоретико-методологічні засади екологічної безпеки держави; система глобального управління екологічною безпекою держави; реалізація національної політики екологічної безпеки; інституціональні основи формування та реалізації державної політики екологічної безпеки; пріоритети політики екологічної безпеки держави та механізми її реалізації в сучасних умовах. Детально розглядаються запропоновані шляхи вдосконалення політики екологічної безпеки: наявність стратегії екологічної безпеки; подолання екологічної інформаційної ізоляції влади та населення України; модернізація системи управління політики екологічної безпеки; контроль за викидами відходів, координація зусиль влади, населення та бізнесу; перехід до автоматизованої системи моніторингу навколишнього середовища; глобалізація екологічних проблем і вирішення їх на міжнародній арені.

   В Україні для вирішення екологічних проблем автором запропоновано запровадження інноваційних стратегій у формування та реалізації національної політики екологічної безпеки. Для прикладу, це розробка та впровадження автоматизованої системи  «Розумне місто» в кожне місто України та впровадження масштабної інтелектуальної системи управління «Розумна країна». Подається п’ять основних складових «розумного міста»:

1. «Smart Energu» - рішення в галузях енергопостачання та енергозбереження. Це програми управління попитом, енергоефективністю та інтеграцією відновлювальних джерел енергії.

2. «Smart Water» - управління водними ресурсами: модернізація водних систем, моніторинг споживання. Системи екологічної безпеки та управління рішеннями.

3. «Smart Buildings» - це концепція будівлі, в якій всі інженерні та інформаційні системи інтегровано в єдину систему управління ( BMS – building management system).

4. «Smart Government» - використання інформаційних технологій для надання державних послуг широкому колу осіб та оптимізації роботи різних департаментів.

5. «Smart Transportation» - інтелектуальні транспортні та логістичні системи: моніторинг та управління трафіком, оплата дорожніх зборів, реагування на надзвичайні ситуації, інтелектуальна парковка й інтегроване управління світлофором, побудова «розумних» мереж логістики.

   Слід визначити, що Україна вже запустила смарт-проекти в адміністративній, транспортній, медичній та інших сферах життєдіяльності країни. Надзвичайно актуально на сьогодні в Україні стоїть питання розвитку технологічних парків як організаційного механізму впровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій. Правильно спроектовані та побудовані технопарки є ефективними осередками зародження нових галузей промисловості й центрами розвитку технологій 21 ст. Першим всесвітньо відомим технопарком стала «Силіконова долина» у США, яка була створена в 50-х роках 20 ст. « для комерціалізації» розробок Стенфордського університету з метою розвитку мікроелектроніки у взаємодії з 39 підприємствами цієї галузі.

Японська модель інноваційних територій передбачає створення «Технополісів», які зосереджують у собі наукову та виробничу базу для створення, розвитку та впровадження нових технологій.

   В Україні створюються системи технопарків, що є прикладами реалізації державної інноваційної політики. В 2000 році зареєстровано технопарк – Інститут монокристалів та Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона; 2001 рік – Вуглемаш; 2002 рік – Напівпровідники, Інститут технічної теплофізики, Укрінфотех; 2003 рік – Київська політехніка та Інтелектуальні інформаційні технології та інші. Станом на вересень 2010 р. в Україні вже зареєстровано 12 технопарків та ще 4 проходять процедуру реєстрації.

   На жаль, з об’єктивних, форсмажорних обставин розвиток інноваційної діяльності сповільнився. Разом з тим, за технопарками майбутнє. Це ефективний інструмент переходу економіки регіону до принципів «зеленої економіки».

   Реалізація державної екологічної політики в Україні та перспективи вирішення екологічних проблем визначатимуться рівнем усвідомлення політико-економічною елітою та громадянами відповідальності за життя в нашій країні й на планети в цілому.